дітей на виховання іншим особам (бабі, діду, іншим родичам тощо). Однак це не є підставою для позбавлення їх батьківських обов'язків. Вони у будь-якому разі зобов'язані піклуватися про своїх дітей і виконувати ці обов'язки.
  Останнім часом частішають випадки експлуатації дітей батьками. У неблагополучних сім'ях має місце примушування батьками своїх дітей до жебрацтва, здирства тощо. Частина 6 статті, що коментується, вперше на законодавчому рівні встановлює заборону будь-яких видів експлуатації батьками своїх дітей.
  Частина 7 коментованої статті закріплює заборону застосування батьками до своїх дітей фізичних покарань, а також інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Це формулювання з погляду юридичної техніки уявляється не досить точним. Річ у тім, що покарання за своєю природою, незалежно від його виду, принижує гідність людини. Тому важ-ко уявити, якими способами можна карати дитину, не принижуючи її гідність. Оскільки покарання є частиною виховного процесу, не можна повністю обмежувати можливості батьків карати свою дитину. Уявляється, що треба вести мову про неприпустимість застосування насильства у сім'ї, що відповідатиме чинному законодавству, а не про заборону застосування до дитини покарань.
  Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини
  1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
  2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
  3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
  Одним з найважливіших прав та обов'язків батьків є їх право на виховання своєї дитини. Воно дозволяє їм цілеспрямовано й систематично впливати на психологію дитини з тим, щоб прищепити їй необхідні, на їх погляд, якості. Виховання