дитини. А це має велике значення, особливо за сучасних умов.
  Частина 2 коментованої статті перейшла у цей Кодекс із КпШС. Вона визначає загальні напрями виховання дитини через призму таких обов'язків її батьків, як турбота про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
  Турбота про здоров'я дитини покладається не тільки на батьків, а й на державу, яка повинна бути заінтересована у фізично загартованому потомстві. Безумовно, першочергову роль у збереженні здоров'я дитини відіграє виконання батьками їх обов'язку піклуватися про це. Але й держава має створювати усі умови для забезпечення охорони здоров'я своїх громадян.
  Обов'язку батьків піклуватися про духовний розвиток дитини відповідає їх право на вибір за згодою дитини релігії, яку вона бажає сповідувати. У разі недосягнення згоди з цього питання і виникнення спору батьки можуть звернутися до органу
  опіки та піклування. Однак він не може обрати релігію для дитини. Проте цей орган може запропонувати батькам, які сповідують різні релігії, надати дитині якнайбільше інформації про них, а після досягнення нею такого віку, коли вона стане здатною сформувати власну думку з цього питання, надати їй можливість самостійно визначити свою релігійну приналежність. Так само діє цей орган й у тому разі, коли один із батьків наполягає на атеїстичному вихованні дитини.
  Важливим обов'язком батьків є також забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти. Це їх обов'язок як перед суспільством (у цьому дістає вияв його публічно-правовий характер), так і перед дитиною. Батьки зобов'язані створити дитині умови для здобуття освіти, вони не мають права перешкоджати відвідуванню нею освітнього закладу. Цей обов'язок батьки повинні здійснювати відповідно до Закону України "Про освіту".
  У житті можливі ситуації, коли з певних причин батьки передають своїх