отувати її до самостійного життя.
  4. Батьки зобов'язані поважати дитину.
  5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
  6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
  7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
  Найважливішим серед батьківських прав та обов'язків є право батьків на виховання дитини. Водночас здійснення цього права є і обов'язком батьків. Виховання — це тривалий процес впливу на дитину. Він передбачає як здійснення батьками цілеспрямованих дій, спрямованих на досягнення певного результату, так і несвідомий вплив на дитину, який відбувається постійно у процесі їх спілкування.
  Зміст права на виховання у законі не визначено. Адже законодавство не може детально регулювати процес виховання. У коментованій статті визначається загальне коло обов'язків батьків щодо дитини. Вони мають піклуватися про здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, забезпечувати здобуття нею освіти тощо. Питання ж про те, як треба вико-нувати ці обов'язки, які форми і методи виховання застосовувати, мають вирішувати самі батьки.
  Виховання — це процес, який передбачає не тільки здійснення батьками певних дій, а й певну реакцію на них з боку дитини. Отже, можна сказати, що обов'язку батьків, пов'язаному з вихованням дитини, відповідає її право одержувати від них належне виховання.
  Стаття, що коментується, встановлює основні обов'язки батьків по вихованню дитини і має переважно декларативний характер. Так, її ч. 1 визначає загальні напрями виховання ди-тини у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Однак у ній не зазначено, які методи треба застосовувати при вихо-ванні