тини провадиться державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.
  4. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
  Народження і смерть людини, укладення та розірвання шлюбу, встановлення батьківства, встановлення та зміна імені, по батькові й прізвища — це акти цивільного стану, які визначають цивільно-правовий статус людини у суспільстві. Реєстрація народження — це юридичний факт, на підставі якого дитина, яка народилася, стає повноправним суб'єктом пра-вовідносин, що складаються у державі. Цим фактом держава визнає її суб'єктом права.
  Коментована стаття встановлює загальний порядок реєстрації народження дитини в органі РАЦСу: строки цієї реєстрації та наслідки їх недодержання, а також коло осіб, які мають право реєструвати народження дитини.
  Так, у ч. 1 статті, яка коментується, зазначено, що батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини зареєструвати її народження у встановленому законом порядку (реєстрація мертвонародженої дитини має провадитись протягом трьох діб). Цей обов'язок встановлюється насамперед в інтересах дитини, оскільки, не будучи зареєстрованою, вона не зможе повноцінно набувати прав й виконувати обов'язки як суб'єкт правовідносин. У коментованій статті закріплені наслідки невиконання батьками дитини обов'язку щодо її реєстрації. У ній (на відміну від КпШС), зазначено, що невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на батьків дитини відповідальності, встановленої законом. Найімовірніше це штраф, передбачений адміністративним законодавством.
  Частина 2 статті, що коментується, визначає коло осіб, які мають право зареєструвати народження дитини у разі смерті її
  батьків або неможливості