та Україні упродовж тривалого часу існував звичай заручин, що передбачав не тільки угоду між нареченим та нареченою про майбутній шлюб, а й угоду між 'їх батьками про шлюб, справляння весілля, посаг. Ст. 31 СК надає заручинам правового значення. Як випливає з її змісту, заручини — це подання заяви до державного органу РАЦСу про реєстрацію шлюбу (див. коментар до ст. 31).
  Під час вирішення судом сімейних спорів звичаї можуть враховуватися, якщо вони не суперечать вимогам СК, інших законів та моральним засадам суспільства.
  
  Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
  1. Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного кодексу України.
  Положення цієї статті мають відсильний характер. У ній зазначено, що строки, встановлені в СК, обчислюються відповідно до ЦК. Однак у ЦК 1963 р. обчислення строків докладно не регулюється. Він регулює лише питання, пов'язані з позовною давністю, строками дії доручення, визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. Більш детально обчислення строків регулюється у главі 18 ЦК. Згідно зі ст. 251 цього Кодексу строк — це певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Водночас у цій же статті закріплене поняття "термін", тобто певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Відповідно до ст. 252 ЦК строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін — календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Згідно зі ст. 253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ст. 254 ЦК строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, а строк, що визначений місяцями, — у відповідне