на від неї. Згідно зі ст. 57 ЦПК суд може призначити експертизу для встановлення материнства. Як вже зазначалося, єдиною експертизою, що дозволяє з найбільшою вірогідністю встановити походження дитини від певної особи, є генна дактилоскопія (експертиза за ДНК).
  Частина 2 коментованої статті встановлює, що оспорювання материнства не допускається у разі імплантації в організм іншої жінки зародка, зачатого подружжям, і якщо зародок, зачатий чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою, імплантовано в організм його дружини. Адже у таких випадках, як і у випадках, коли не допускається оспорювання батьківства, особа, яка записана матір'ю дитини, сама виявляє бажання, щоб такий запис було вчинено в органі РАЦСу, хоча знає, що вона не є матір'ю дитини. Оскільки при цьому права зазначеної особи не порушуються, вона не може посилатись на відсутність у неї генетичного зв'язку з дитиною як на підставу позову.
  Водночас положення ч. 2 статті, що коментується, уявляється не зовсім точним. Адже якщо позов жінки, яка вважає себе матір'ю дитини, буде задоволене, сімейні правовідносини виникнуть між нею та дитиною, матір'ю якої вона буде визнана. Тому відповідачем за цим позовом, як і у разі пред'явлення позову з вимогою про визнання материнства (ст. 131 СК), буде дитина. Якщо остання не досягла повноліття, від її імені брати участь у справі як її законний представник має особа, записана матір'ю дитини.
  Частина 3 коментованої статті передбачає, що до вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що вона є матір'ю дитини.
  Стаття 140. Оспорювання батьківства, материнства особи, яка сплачує аліменти за рішенням суду
  1. Стягнення з особи, яка записана батьком, матір'ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом