в'язують її зі смертю матері або позбавленням її батьківських прав. При оспорюванні батьківства треба довести, що особа, записана як батько дитини, насправді не є її біологічним батьком (ст. ЗО ЦПК). Тягар доведення цього лягає на особу, яка оспорює своє батьківство.
  Стаття, яка коментується, передбачає, що особа, яка записана батьком дитини, у випадках зачаття та (або) народження її у шлюбі (ст. 122 СК), реєстрації повторного шлюбу її матері (ст. 124 СК), подання спільної заяви до органу РАЦСу жінкою та
  чоловіком, які не перебувають у шлюбі між собою, про визнання цього чоловіка батьком дитини (ст. 126 СК), подання заяви до цього органу чоловіком, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, про визнання себе її батьком (ст. 127 СК) має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. При цьому тягар доведення, як вже зазначалося, лягає на особу, яка оспорює своє батьківство. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана як батько, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
  Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Положення ч. 1 коментованої статті викликає зауваження. Уявляється, що при пред'явленні позову про оспорювання батьківства особа, яка записана як батько дитини (позивач), вимагає, щоб суд визнав відсутність родинних відносин між нею та дитиною, батьком якої вона записана. Предметом позову є вимога щодо визнання судом відсутності зазначених правовідносин. У такому разі має місце позов про визнання. А оскільки відповідач просить суд визнати відсутність сімейних правовідносин між ним та дитиною, такий позов, як зазначають деякі автори, є негативним1. Відповідачем за