ання.
  Встановлення батьківства у позовному порядку можливе лише щодо дітей, які народилися після 1 жовтня 1968 р., тобто після набрання чинності Основами законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім'ю, оскільки закон, як правило, зворотної сили не має.
  Частина 3 ст. 53 КпШС передбачає, що при встановленні батьківства суд має брати до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини та відповідачем до її народження або спільне виховання чи утримання ними дитини або докази, які з -вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
  Згідно зі ст. 53 КпШС достатньо хоча б однієї з перелічених вище підстав, щоб встановити походження дитини від особи, яку її мати вважає (або вона сама себе вважає) батьком дитини.
  Треба зазначити, що у статті, яка коментується, на відміну від ч. З ст. 57 КпШС, не передбачені конкретні підстави встановлення батьківства у судовому порядку. Ч. 2 цієї статті встановлює, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до положень ЦПК.
  Згідно зі ст. 57 ЦПК суд може призначити експертизу для встановлення батьківства. На цьому наголошено і у сьомому абзаці п. 13 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України. На питання, виключається батьківство чи ні, може дати відповідь експертиза крові. Може бути проведена медична експертиза для визначення здатності ймовірного батька до зачаття. Єдиною ж експертизою, що дозволяє з найбільшою вірогідністю встановлювати походження дитини від певної особи, є генна дактилоскопія (експертиза за ДНК). Однак не можна зобов'язати ймовірного батька дитини пройти цю експертизу.
  Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує її, а також самою дитиною, яка