одного чи в обох з батьків немає можливості особисто подати таку заяву, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення.
  Як уже зазначалося, у добровільному порядку батьківство може бути встановлено шляхом подання жінкою та чоловіком, які не перебувають у шлюбі між собою, заяви до органу РАЦСу.
  Як наголошує В. Рясенцев, добровільне визнання батьківства — це здійснюваний в органі РАЦСу односторонній необоротний юридичний акт, що породжує правовідносини між батьком і дитиною'. Водночас навряд чи можна погодитись з думкою цього автора про те, що у такому разі на встановлення правовідносин з дитиною спрямована лише воля її батька, а мати лише дає згоду на те, щоб даний чоловік визнав себе батьком її дитини2. Однак якщо мати дитини дає згоду на те, щоб даний чоловік був визнаний батьком її дитини й відображає це у спільній з ним заяві до органу РАЦСу, тим самим вона виявляє свою волю, щоб між зазначеною особою і дитиною виникли правовідносини батьківства. Ще менш слушною видається думка М. Анто-кольської, яка вважає, що у цьому разі має місце одностороння угода3. При поданні спільної заяви до органу РАЦСу матір'ю дитини й особою, яка визнає себе її батьком, воля цих громадян спрямована не на виникнення, зміну та припинення цивільних правовідносин, а на виникнення відносин батьківства.
  Визнання батьківства є необоротним юридичним фактом. Однак якщо особа, яка визнала себе батьком дитини, згодом дізнається, що це не відповідає дійсності, вона може оспорити батьківство (ст. 56 КпШС; ст. 136 СК).
  При добровільному визнанні батьківства правовідносини дитини з її батьком та його родичами виникають з моменту народження дитини (ст. 57 КпШС; ст. 134 СК).
  Стаття 127. Визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини
  1. Чоловік, який не перебуває