стосування аналогії права є ухвали судової колегії у цивільних справах Верховного Суду СРСР у справах Мар-цинюка (1940 р.) та Бичкової-Гончаренко (1949 р.). Зазначені особи брали участь у гасінні пожежі, щоб врятувати державне майно, і звернулись до суду з позовом про відшкодування шкоди, у задоволенні якої їм було відмовлено. ЦК УРСР 1923 р. та ЦК РРФСР 1922 р. не містили норм, які регулювали б пов'язані з наведеними випадками та подібні відносини. Верховний Суд СРСР зазначив, що відсутність у ЦК норм, які регулювали б такі відносини, не може бути підставою для відмови у позові. Тож суд мав виходити із засад, передбачених Конституцією СРСР 1936 р., зокрема з її ст. 131, яка зобов'язувала усіх громадян берегти та зміцнювати соціалістичну власність, і відповідно до , політики радянської держави (ст. 4 ЦПК РРФСР 1922 р. та ст. 6 ЦПК УРСР 1923 р.) за аналогією права прийняти рішення про відшкодування шкоди1.
  У ЦК 1963 р. зазначене положення передбачене у главі 41. Тому для вирішення аналогічного спору не потрібне застосування ні аналогії закону, ні аналогії права. Крім того, нині відсутній інститут права соціалістичної власності. Тому згідно з положенням ч. 4 ст. 13 Конституції про рівність перед законом усіх суб'єктів права власності необхідно відшкодовувати шкоду, заподіяну при рятуванні майна будь-якої форми власності. У главі 80 ЦК передбачено, що шкода підлягає відшкодуванню не тільки при рятуванні чужого майна, а й при відверненні загрози її заподіяння будь-якому чужому майну, а також при рятуванні життя та здоров'я іншої особи.
  
  Стаття 11. Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів
  1. При вирішенні сімейного спору суд за заявою заінтересованої сторони може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам цього