.
  
  Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права
  1. Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
  2. Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).
  Частина 1 коментованої статті передбачає застосування аналогії закону, а ч. 2 — аналогії права. Сімейне право, як і цивільне, не може повністю охопити усю різноманітність регульованих ним відносин. Тому можливі прогалини, для заповнення яких і застосовуються аналогія закону та аналогія права. Отже, аналогія закону та аналогія права є способами заповнення прогалин у законі.
  Треба розрізняти застосування аналогії закону та аналогії права.
  Аналогія закону застосовується у тих випадках, коли: відсутня норма права, яка безпосередньо регулювала б дані відносини; необхідно, щоб ці відносини потребували правового регулювання; щоб існували норми права, які регулювали б подібні відносини (ч. З ст. 11 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України. Так, ЦК УРСР 1922 р. (чинний з 1 лютого 1923 р.) не передбачав договір довічного утримання. Однак на практиці такі договори мали місце. Тому суди при вирішенні спорів, пов'язаних з такими договорами, застосовували за аналогією норми, що стосувалися договору купівлі-продажу (в ЦК 1963 р. і в ЦК 2003 р. договір довічного утримання передбачений).
  Аналогія права застосовується, якщо: відсутній закон, що регулював би дані відносини; немає закону, що регулював би подібні відносини; наявні спірні відносини, які потребують правового регулювання. За таких обставин суд вирішує справу виходячи із загальних засад та змісту законодавства України (ч З ст. 11 ЦПК).
  Прикладом