шлюбу суд має з'ясовувати фактичні взаємини дружини і чоловіка і вживати заходів до їх примирення. Суди повинні використовувати надану їм законом можливість відкладати розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності у них неповнолітніх дітей. У межах встановленого ч. 4 ст. 176 ЦПК шестимісячного строку суд може повторно відкласти розгляд справи або за наявності обґрунтованого клопотання обох чи одного з подружжя скоротити встановлений для примирення строк.
  Якщо після спливу встановленого судом строку подружжя помириться, провадження у справі припиняється на підставі поданої позивачем або обома сторонами заяви про відмову від позову. Коли ж після спливу наданого подружжю строку заява про припинення справи не надійшла, і сторони у судове засідання не з'явилися, суд з урахуванням правила ст. 172 ЦПК має залишити справу без розгляду на підставі ч. 4 ст. 229 ЦПК.
  Розірвання шлюбу здійснюється, якщо заходи з примирення подружжя виявилися безрезультатними, обидва або один із них наполягають на розірванні шлюбу, а також якщо судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, а також інтересам їх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 статті, що коментується). Для встановлення цих обставин суд повинен з'ясовувати дійсні причини позовної заяви, фактичні взаємини подружжя. При оцінці обставин розлучення суд може керуватися лише об'єктивними критеріями. Однак застосовувати їх треба не до абстрактних осіб, а до конкретної подружньої пари. Визначення ж того, як та чи інша обставина вплинула на конкретну особу, чи зможе вона після цього продовжувати сімейне життя, — це практично нездійсненне завдання. Крім того, дружина і чоловік не зобов'язані повідомляти
  суду мотиви розлучення, а суд не може примушувати їх до цього. Це також утруднює прийняття рішення про