бу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.
  Стаття, що коментується, встановлює вичерпний перелік осіб, які мають право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу. До них належать обидва або один із подружжя, а також опікун недієздатного чоловіка або недієздатної дружини. Крім них ніхто не може вимагати розірвання шлюбу. Залежно від обставин шлюб може бути розірвано в суді або в органі РАЦСу.
  Частина 2 коментованої статті закріплює виняток із загального правила про свободу розірвання шлюбу. При цьому треба зазначити, що це положення обумовлене не обмеженням прав подружжя, а захистом інтересів новонародженої дитини та її матері, оскільки будь-які переживання, стреси та інші психологічні фактори, що супроводжують процедуру розірвання шлюбу, можуть позначатись на здоров'ї майбутньої або новонародженої дитини та її матері. І лише у тому разі, коли один із подружжя (причому немає значення, чоловік це чи дружина) вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини, суд може прийняти заяву про розірвання шлюбу.
  Треба звернути увагу також на те, що СК на відміну від КпШС пов'язує застосування правила, закріпленого у ч. 2 статті, що коментується, з наявністю кровного споріднення між чоловіком жінки та дитиною. Адже батьком дитини може бути не тільки чоловік жінки, а й інша особа. Тому ч. З коментованої статті цілком справедливо встановлює право чоловіка і дружини пред'являти позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою (див. коментар до ст. 125).
  Чоловік, дружина також мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено з актового запису