ло здійснене подружжям не з метою припинення шлюбних відносин і подальшого сімейного життя, а з якоюсь іншою метою. Як і у разі фіктивного шлюбу, фіктивне розлучення може здійснюватися з метою одержання певного матеріального зиску обома чи одним з подружжя (прописки, місця навчання, роботи тощо). Крім того, уявляється, що розлучення може бути визнане фіктивним лише у тому разі, якщо воно порушило чиїсь права та охоронювані законом інтереси або заподіяло шкоду. Тому коло "заінтересованих" осіб у статті не встановлюється. Адже неможливо передбачити всі варіанти.
  У статті, що коментується, наведено вичерпний перелік категорій розлучень, які можуть бути визнані фіктивними, — розірвання шлюбу органом РАЦСу за заявою подружжя, яке не має дітей, і розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя в разі, коли другий з подружжя засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки. Однак на практиці можна спостерігати й інші випадки фіктивного розірвання шлюбу. Наприклад, якщо в одного з подружжя є двоє неповнолітніх дітей (одна дитина від попереднього шлюбу, а друга від нинішнього), то з метою зменшення розміру аліментів на дитину від попереднього шлюбу він розриває теперішній шлюб (фіктивно) і, нібито сплачуючи аліменти на двох дітей, тим самим зменшує розмір аліментів на першу дитину. Тому, уявляється, що немає необхідності обмежувати категорії фіктивних розлучень. Треба лише чітко визначити умови, підстави та порядок визнання розірвання шлюбу фіктивним.
  Нині встановлено судовий порядок визнання розлучення фіктивним. У разі ухвалення судом рішення про це орган РАЦСу анулює актовий запис і Свідоцтво про розірвання шлюбу. Таке розлучення вважається таким, що не відбулося, і не породжує правових наслідків, передбачених законодавством.
  
  Стаття 109. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною