тованою статтею, здійснюється на підставі їх заяви, поданої до органу РАЦСу, в якій має діставати вияв взаємна воля зазначених осіб до припинення шлюбу, а також міститись вказівка на відсутність у них дітей. Оскільки згідно зі ст. 6 СК правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (див. коментар до зазначеної статті), ч. 1 статті, що коментується, по суті, закріплює право на розірвання шлюбу в органах РАЦСу дружини і чоловіка, які не мають неповнолітніх дітей.
  Частина 2 коментованої статті встановлює, що після спливу одного місяця від дня подання заяви про розірвання шлюбу орган РАЦСу ухвалює постанову про це. Таке формулювання дещо неясне. Справа в тому, що Закон України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" не передбачає такого виду документів, як постанова органу РАЦСу. У ньому зазначено, що орган РАЦСу реєструє акти цивільного стану (шляхом вчинення актових записів); вносить зміни, доповнення та виправлення до актових записів; відновлює втрачені й анулює повторно складені актові записи; видає громадянам свідоцтва про реєстрацію тощо. Однак у статті, що коментується, передбачене ухвалення постанови про розірвання шлюбу і нічого не сказано про необхідність реєстрації цього юридичного факту та видачі відповідного свідоцтва. Тому в такій ситуації треба застосовувати правила ст. 181 КпШС, де зазначено, що після подання подружжям заяви про розірвання шлюбу оформлення розлучення (вчинення актового запису про розірвання шлюбу) та видача Свідоцтва про розірвання шлюбу здійснюються після спливу місячного строку від дня подання заяви.
  Місячний строк встановлено для того, щоб запобігти розірванню шлюбу під впливом нетривалої сварки. У разі примирення дружини і чоловіка протягом цього періоду вони мають право відкликати свою заяву про розлучення.
  Оскільки будь-який майновий спір може розглядатися