між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.
  Відповідно до ст. 78 СК подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них (див. коментар до ст. 78). Ст. 160 СК передбачає, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, — за спільною згодою батьків та самої дитини. У ст. 190 СК закріплена можливість припинення обов'язку виплати аліментів одним з батьків у разі передачі ним належного йому права власності на нерухоме майно дитині або дитині й тому з батьків, з ким вона проживає (див. коментар до ст. 190).
  Стаття 252 СК передбачає виникнення прав та обов'язків, пов'язаних з патронатом над дитиною, на підставі відповідного договору (див. коментар до ст. 252). Водночас треба зазначити, що у сімейному праві договір відіграє значно меншу роль, ніж у цивільному. В останньому договір є однією з найважливіших підстав виникнення цивільних правовідносин (ч. 2 ст. 11 ЦК). Згідно зі ст. 4 ЦК 1963 р. одними з найважливіших підстав виникнення цивільних правовідносин є угоди, різновидом яких є договір. У сімейному праві угода, як правило, може бути підставою лише для зміни сімейних правовідносин (статті 93, 97 і 99 СК) і не може бути самостійною підставою їх виникнення або припинення. Так, для виникнення шлюбних правовідносин необхідна угода між особами, які укладають шлюб (ст. 51 Консти-туції, ч. 1 ст. 24 СК). Однак цього замало. Потрібна державна реєстрація шлюбу, що має конститутивне (правоутворююче) значення (ч. 1 ст. 21 СК). Крім того, згоду осіб, які беруть шлюб, не можна вважати цивільно-правовим договором. Ця угода спрямована на створення сім'ї, а не на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Вона є одним з еле-ментів юридичного складу, необхідного