засадам суспільства і не ставить одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, якщо він достатньо матеріально забезпечений. Ст. 347 ЦК прямо передбачає можливість особи відмовитись від права власності на належне їй майно.
  
  Стаття 98. Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом
  1. Якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї.
  2. Сторони можуть домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.
  Якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Житло може належати одному з подружжя на підставі права власності або на умові договору житлового найму. Подружжя у шлюбному договорі може передбачити умови звільнення житлового приміщення тим з них, хто вселився в нього, у разі розірвання шлюбу з виплатою грошової компенсації або без неї.
  Якщо житлове приміщення належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, вони можуть домовитися про поділ його у рівних частках або з відступом від рівності часток, а також вирішити питання про проживання або не проживання кожного з подружжя у цьому приміщенні. При цьому згідно з частинами 7 та 8 ст. 7 СК мають враховуватися права малолітніх і неповнолітніх дітей на користування житлом.
  У шлюбному договорі також можуть бути передбачені умови користування житловим приміщенням, що належить обом або одному з подружжя,