ексу подружжя може укласти шлюбний контракт (шлюбний договір), в якому передбачити свої майнові права та обов'язки. Ст. 27 КпШС передбачено право подружжя укладати між собою дозволені законом угоди. Однак більшість цих договорів мають не сімейно-, а цивільно-правовий характер.
  Так, подружжя може укладати між собою договори дарування, а також, як і будь-які інші фізичні особи, договори купівлі-продажу, міни, позички, найму, хоч на практиці такі договори, за винятком договору дарування, трапляються досить рідко. Ці договори не залежать від сімейно-правового статусу особи. При їх укладанні не мають значення факти шлюбу, споріднення, усиновлення, взяття дітей на виховання. Вони не регулюють сімейні відносини.
  Водночас КпШС передбачає ще одну сімейно-правову угоду. Відповідно до ст. 67 цього Кодексу якщо батьки не живуть разом, від їх згоди залежить, з ким із них мають проживати не-повнолітні діти. А за відсутності згоди між батьками спір вирішується судом з урахуванням інтересів дітей та їх бажання.
  Сімейний кодекс значно розширив застосування договору для регулювання сімейних відносин. Договори, що регулюють ці відносини, можуть укладати не лише подружжя, а й батьки дитини, батьки й діти, інші члени сім'ї, родичі. Причому ці договори не повинні суперечити вимогам СК, інших законів та моральним засадам суспільства. Значно розширено перелік прав та обов'язків, які можуть бути передбачені у шлюбному договорі. Зокрема, у ньому може бути визначено не тільки майнові права та обов'язки подружжя, а й відповідні права та обов'язки подружжя як батьків (див. коментар до ст. 93), порядок користування житлом, яке належить одному з подружжя (див. коментар до ст. 98) тощо. Основний зміст шлюбного договору полягає у визначенні правового режиму майна подружжя (див. коментарі до гл. 10). Згідно зі ст. 66 СК подружжя має право домовитися