мови спілкування, або порушують принцип рівності чоловіка і жінки. Такі умови ма-ють визнаватися недійсними.
  У ч. З ст. 42 КпШС РФ зазначено, що шлюбний договір не може обмежувати право- або дієздатність подружжя. У КпШС і у СК України таке положення не передбачене. Однак про неприпустимість цього йдеться у ст. 12 ЦК 1963 р. і у ст. 27 ЦК 2003 р. Неприпустимість же обмеження конституційних прав громадян передбачена статтями 21 і 22 Конституції України.
  У літературі дискусійним є питання про можливість встановлення нерівних часток у праві власності подружжя на їх спільне майно, якщо у шлюбному договорі вони передбачать, що майно, набуте за час шлюбу, належатиме їм на праві спільної часткової власності, а також питання про те, чи може подружжя передбачити, що у разі поділу спільного майна їх частки будуть нерівними.
  Як вже зазначалось, у п. 11 згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що дружина і чоловік можуть на власний розсуд визначати розмір їх часток у праві власності на майно, що буде набуте у період шлюбу, а також передбачати умови поділу спільного майна у разі розлучення. Таким чином, цей пункт допускає встановлення нерівних часток дружини і чоловіка під час визначення ними у шлюбному договорі правового режиму спільної часткової власності на майно, яке буде набуте ними за час шлюбу, або у разі поділу спільного майна.
  3. Ромовська свого часу зазначала, що відступ від рівності часток є основним елементом шлюбного договору і що проект СК прямо передбачає можливість порушення принципу рівності у майні, нажитому у період шлюбу1. Однак це положення прямо не передбачене у ч. З статті, яка коментується, хоча вона й не відкидає можливості зазначеного відступу. Л. Пче-лінцева підкреслює, що дружина і чоловік в шлюбному договорі можуть встановити, що при праві спільної часткової власності на нажите