но до ст. 27-1 КпШС умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище кожного з подружжя порівняно з законодавством України. А ч. 5 статті, що коментується, як вже зазначалось, передбачає, що сторони можуть включати до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства. У зв'язку з цим постає питання про те, як треба тлумачити наведені положення.
  Як зазначають окремі автори1, у деяких випадках умови шлюбного договору погіршують матеріальне становище одного з подружжя, наприклад, положення про те, що дошлюбне майно обох чи одного з подружжя вважається їх спільним майном (зрозуміло, що якщо дошлюбне майно одного з подружжя набагато перевищуватиме дошлюбне майно другого з них, матеріальне становище одного з подружжя погіршиться), що частки дружини і чоловіка в їх спільному майні не є рівними, що майно, одержане одним із подружжя у дарунок або у спадщину, належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Однак ці положення діють.
  У постанові ж Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" роз'яснено, що умови шлюбного контракту, які всупереч волі будь-якого з подружжя погіршують його становище порівняно з законодавством України (мають дискримінаційний характер, позбавляють права на частку в набутому майні тощо), не можуть бути визнані дійсними.
  Водночас при застосуванні ст. 27-1 КпШС (азі січня 2004 р. і ч. 5 коментованої статті) постає питання про те, які умови шлюбного договору, що передбачені з волі подружжя і погіршують становище обох чи одного з них, мають визнаватися недійсними. Уявляється, що у шлюбному договорі не можна передбачати положення, які обмежують конституційні права подружжя, наприклад, на пересування, вибір професії, роду трудової діяльності, світогляду, релігії,