ловік можуть передбачити кількість дітей, які в них будуть2. Ця умова не має правового характеру, оскільки недодержання її не породжує жодних правових санкцій.
  Пізніше І. Жилінкова змінила свою точку зору, дійшовши висновку, що відповідно до законодавства України предметом шлюбного контракту можуть бути лише майнові права та обов'язки3.
  Якщо ж вести мову про включення у майбутньому до шлюбного договору особистих немайнових зобов'язань, то треба не забувати й про санкції за їх порушення. Наприклад, той з подружжя, хто визнаний судом винним у розлученні, мав би сплачувати другому з подружжя аліменти незалежно від його працездатності та потреби у матеріальній допомозі. Нині, як вже зазначалося, дружина і чоловік можуть передбачити у шлюбному договорі (контракті) лише майнові права та обов'язки.
  Коментована стаття також встановлює, що у шлюбному договорі можуть передбачатися майнові права та обов'язки. Аналогічне положення передбачене ст. 40 СК РФ. У ч. З статті, що коментується, прямо зазначено, що шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Коментована стаття значно докладніше порівняно зі ст. 27-1 КпШС визначає зміст шлюбного договору. Так, цим договором можуть регулюватися майнові відносини між подружжям, визначатися їх майнові права й обов'язки, майнові права та обов'язки подружжя як батьків. Останнє положення означає, що у шлюбному договорі можуть передбачатись регулювання майнових відносин між батьками та дітьми, а також визначатись обов'язки батьків щодо утримання дітей.
  Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, встановлених СК, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (ч. 4 статті, що коментується). Це положення відповідає ч. 8 ст. 7 СК, у якій закріплені загальні принципи регулювання сімейних