3 Порядку укладання шлюбного контракту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 р. № 457. З 1 січня 2004 р. цей зміст регулюватиметься статтею, що коментується.
  Як зазначають деякі автори, текст ст. 27-1 КпШС певною мірою суперечливий1. У ній зазначено, що особи, які вступають у шлюб, можуть укладати угоду про вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), у якій передбачати майнові права та обов'язки подружжя. Отже, перша частина фрази набагато ширша за другу. Однак з цього не випливає зроблений О. Дзерою і Т. Ариванюк висновок, що законодавець у першій частині цієї фрази закріпив положення про те, що у шлюбному контракті можна передбачати регулювання не тільки май-нових, а й немайнових відносин між подружжям2. Друга частина фрази ст. 27-1 КпШС уточнює положення першої, встановлюючи, що у шлюбному контракті можна передбачати майнові права та обов'язки подружжя. Крім того, висновок про те, що у цьому контракті можна передбачати лише майнові права й обов'язки, випливає із зіставлення ст. 27-1 і ч. 4 ст. 31 КпШС.
  У п. 2 Порядку укладання шлюбного контракту йдеться про те, що сторони можуть передбачати у ньому угоду про немай-нові, моральні та особисті зобов'язання. Про це пишуть і деякі автори1. Однак ст. 27-1 КпШС встановлює, що у шлюбному контракті можна передбачати лише майнові права та обов'язки подружжя. Тому доводиться констатувати, що у даному разі Кабінет Міністрів України вийшов за межі своїх повноважень, встановивши правила, які суперечать КпШС. Крім того, у зазначеному Порядку не визначені правові санкції, які можуть наставати за невиконання передбачених шлюбним контрактом немайнових і особистих зобов'язань, тобто закріплені у ньому положення не мають правового характеру.
  І. Жилінкова, посилаючись на закордонну практику, свого часу зазначала, що у шлюбному контракті дружина