шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років1. Однак у ст. 76 СК йдеться про право колишнього подружжя на аліменти лише у разі досягнення пенсійного віку. Тому це положення може застосовуватись лише до тих фактичних дружини і чоловіка, які досягли цього віку.
  При застосуванні правила коментованої статті дуже складним є вирішення питання про те, як бути, якщо один з фактичного подружжя перебуває у зареєстрованому шлюбі. У такому разі за наявності юридичних фактів, передбачених статтею, що коментується, і ст. 76 СК, він зобов'язаний сплачувати аліменти другому з фактичного подружжя, а за наявності юридичних фактів, передбачених ст. 75 СК, — тому з подружжя, з яким він перебуває у зареєстрованому шлюбі, тобто фактично визнається можливість полігамії (багатошлюбності), що суперечить положенню ст. 30 СК.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 10
  Шлюбний договір
  
  Стаття 92. Право на укладення шлюбного договору
  1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
  2. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.
  Вперше інститут шлюбного контракту був передбачений Законом України від 23 червня 1992 р. "Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю України", згідно з яким до КпШС було включено ст. 27-1, що передбачає можливість укладання цього контракту між особами, які вступають у шлюб.
  Відповідно до ч. 1 статті, що коментується, шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. У літературі питання про його правову природу є дискусійним. Одні автори (М. Ан-токольська, А. Іванов, І. Дзера) вважають, що цей документ є цивільно-правовим договором1. Інші (О. Дзера, Т. Ариванюк) відносять