, що регулюють аналогічні відносини між особами, які перебувають у зареєстрованому шлюбі.
  Як вже зазначалось, наведені положення суперечать правилам ч. 2 ст. 21 СК, які встановлюють, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Положення коментованої статті та ст. 74 СК дублюють положення статей 11 і 12 КЗпШСО РРФСР про майнові права та обов'язки фактичного подружжя. КЗпШСО визнавав спільність майна фактичних чоловіка та дружини так само, як і зареєстрованих, та право кожного з них на аліменти1. Для реалізації зазначеного положення треба було довести наявність спільного співжиття фактичних дружини і чоловіка, спільного господарства, прояву подружніх відносин перед третіми особами, в особистому листуванні та інших документах, а також залежно від обставин — взаємної матеріальної підтримки, спільного виховання дітей (ст. 12 КЗпІЛСО). Таким чином, у зазначеній статті були докладно перелічені ознаки фактичних шлюбних відносин. У ній зазначалось, що наявність таких відносин між фактичним подружжям має встановлюватись судом за ознаками фактичних обставин життя.
  Стаття, що коментується, встановлює, що для застосування до відносин між фактичними дружиною та чоловіком правила ст. 76 СК, яке передбачає право колишнього подружжя на утримання після розірвання шлюбу, необхідно, щоб вони тривалий час проживали однією сім'єю. Однак яким саме має бути цей строк зазначена стаття не визначає. Деякі автори висловлюють думку, що час тривалого проживання фактичного подружжя повинен становити не менше десяти років, оскільки згідно зі ст. 76 СК колишні дружина і чоловік, яким на момент розірвання шлюбу до досягнення пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, матимуть право на одержання аліментів одне від одного після досягнення пенсійного віку, якщо у шлюбі