ч. 4 відповідають ч. 1 ст. 32 Конституції, ч. 5 — ст. 24 Конституції та ст. 2 Конвенції про права дитини, ч. 6 — ст. 51 Конституції та ст. 1 Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок, частини 7 і 8 — статтям 51 і 52 Конституції та статтям З, 9, 18 та іншим Конвенції про права дитини, ч. 10 — ст. 55 Конституції. Принципи регулювання сімейних відносин, закріплені у частинах 4—10 коментованої статті, дістали закріплення і розвиток у конкретних статтях СК. Так, положення про рівність прав жінки та чоловіка у шлюбі й сім'ї втілено у статтях, які регулюють особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, а положення про регулювання сімейних відносин з максимально можливим врахуванням інтересів дитини та непрацез-' датних членів сім'ї — у статтях, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини між батьками і дітьми.
  
  Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України
  1. Якщо майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
  Згідно з цією статтею допускається субсидіарне застосування відповідних норм ЦК для регулювання майнових відносин між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї й родичами, якщо вони не врегульовані СК і якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Можливість такого застосування норм ЦК пояснюється тим, що цивільне і сімейне право є га-лузями єдиного права України, більше того — галузями приватного права. Цивільне право посідає центральне місце серед галузей права, що регулюють майнові відносини. Тому його норми можуть субсидіарно застосовуватися до сімейних, трудових, природоресурсових та екологічних відносин'. Однак це не дає підстав