плачувати.
  У ч. 4 статті, що коментується, зазначено, що вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
  У зазначеній постанові (перший абзац п. 21) Пленуму Верховного Суду України, як вже зазначалось, цілком слушно роз'яснено, що право на аліменти від другого з подружжя має не тільки дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною до досягнення нею шести років, а й чоловік, якому надана така відпустка. Це повністю відповідає положенням ст. 51 Конституції України про рівність прав та обов'язків подружжя у шлюбі та сім'ї та про обов'язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей. Передбачаючи право чоловіка на одержання аліментів від дружини, постанова Пленуму Верховного Суду України не пов'язує його з фактом непрацездатності чоловіка. Треба зазначити, що право чоловіка на одержання аліментів від дружини передбачене й у ст. 86 СК.
  Згідно з ч. 5 коментованої статті аліменти, що присуджуються дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. З цим положенням погодитись важко. Адже у вагітної жінки виникає безліч додаткових витрат (на харчування, медичну допомогу тощо). Тому їй потрібні додаткові кошти. Наведене положення не відповідає й ст. 51 Конституції, яка передбачає державну охорону сім'ї, материнства, батьківства.
  
  Стаття 85. Припинення права дружини на утримання
  1. Право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.
  2. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як