ловіка достатніх коштів2.
  Пленум Верховного Суду України у першому абзаці п. 21 своєї постанови "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" роз'яснив, що згідно зі змістом ст. 32 КпШС правом на стягнення аліментів користується не тільки той з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, зокрема дружина у період вагітності та протягом трьох років після народження дитини чи перебування у відпустці по догляду за хворою дитиною до досягнення нею шести років, а й чоловік, якому надана така відпустка. У другому абзаці п. 21 цієї постанови зазначено, що у перелічених випадках аліменти стягуються за умови, що той з подружжя, до кого пред'явлені вимоги щодо утримання, спроможний його надати (ця особа не може бути визнана неспроможною сплачувати аліменти, якщо вона, будучи працездатною, не працює без поважних причин).
  Не з усіма зазначеними положеннями можна погодитися. Як випливає з наведеного тексту, для виникнення у дружини у період вагітності та протягом трьох років після народження дитини права на аліменти від чоловіка необхідна наявність її непрацездатності і потреби у матеріальній допомозі. Однак це, як вже зазначалося, не відповідає змісту ст. 32 КпШС. Відповідно до норм трудового законодавства жінка вважається непрацездатною протягом останніх двох місяців вагітності та двох місяців після народження дитини. Право ж на одержання аліментів від чоловіка у неї виникає з моменту встановлення вагітності й існує до досягнення дитиною трьох років, тобто закон не пов'язує виникнення цього права з фактом непрацездатності дружини. Не потрібна у цьому разі й потреба дружини у матеріальній допомозі. У період вагітності вона може одержувати доходи більші, ніж доходи чоловіка. Проте це не може бути підставою для відмови їй в одержанні аліментів, якщо чоловік спроможний їх сплачувати.
  У