а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. У таких випадках право одного з подружжя на одержання аліментів припиняється автоматично від дня настання зазначених обставин. Тому якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважатимуться такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягатимуть поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.
  Наведене положення коментованої статті не відзначається чіткістю. Уявляється, що наявність зазначених фактів має встановлюватись рішенням суду за позовом того з подружжя, з якого були стягнені аліменти. Для стягнення безпідставно одержаних аліментів також має бути рішення суду. Виконання рішення суду про стягнення аліментів не може бути припинене без відповідного рішення суду. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закриттю у разі прийняття судом відмови стягувача від стягнення.
  Частина 3 статті, що коментується, передбачає, що право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги або що платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу. У таких випадках право одного з подружжя на одержання аліментів припиняється за рішенням суду.
  Право одного з подружжя на утримання припиняється також, якщо це утримання обмежується певним строком (ст. 83 СК), і у випадках, передбачених статтями 85, 87 і 89 СК, де йдеться про припинення права дружини і чоловіка на утримання, а також про припинення права на утримання за домовленістю подружжя.
  
  Стаття