разі мають місце два зобов'язання, що виникають з різних підстав: 1) аліментне зо-бов'язання між подружжям; 2) зобов'язання, що виникає із заподіяння шкоди. Наявність одного зобов'язання не виключає можливості виникнення другого, якщо є підстави для появи кожного з цих зобов'язань.
  
  Стаття 76. Право на утримання після розірвання шлюбу
  1. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.
  2. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
  Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
  3. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.
  4. Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
  Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.
  При розірванні шлюбу на відміну від визнання його недійсним права та