що перешкоджає виникненню аліментних зобов'язань між подружжям.
  Факт негідної поведінки того з подружжя, хто вимагає аліменти, оцінюється судом. Однак другий з подружжя має довести цю обставину. Суд може розглянути документи (напри-клад, постанови судових або інших органів) та інші докази, що підтверджують негідну поведінку одного з подружжя. Закон не встановлює конкретних критеріїв, на підставі яких можна встановити негідну поведінку одного з подружжя у шлюбних відносинах, залишаючи оцінку цієї поведінки на розсуд суду. Уявляється, що свідченням негідної поведінки того з подружжя, хто вимагає аліменти, є систематичне пияцтво, вчинення у сім'ї скандалів, нанесення побоїв другому з подружжя або дітям, поширення неправдивих або таких відомостей, які ганьблять другого з подружжя. Фактами негідної поведінки можуть також бути визнані систематичні зради, що стали причиною розірвання шлюбу.
  Правовим фактом, що перешкоджає виникненню між подружжям аліментних зобов'язань, як вже зазначалося, є також виникнення у того з подружжя, хто вимагає аліменти, непрацездатності у зв'язку зі вчиненням ним умисного злочину. Зазначений факт має бути встановлений вироком суду, що набрав законної сили. Стягнення аліментів на користь того з подружжя, у якого виникла непрацездатність у зв'язку зі вчиненням ним умисного злочину, суперечило б загальним принципам регулювання сімейних відносин, передбаченим ст. 7 СК, ч. 9 якої, зокрема, передбачає, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
  Згідно з ч. 6 коментованої статті той з подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до норми ЦК (ст. 440 ЦК 1963 р.; ст. 1166 ЦК 2003 р.). У такому