Сам факт нижчого матеріального рівня життя того з подружжя, хто вимагає алімен-ти, порівняно з матеріальним рівнем життя другого з подружжя не може бути підставою для визнання цієї особи такою, що потребує матеріальної допомоги.
  Згідно з ч. 4 статті, що коментується, один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Непрацездатними визнаються інваліди І, II та III груп й особи, які досягли пенсійного віку.
  Для присудження судом одному з подружжя аліментів необхідно, щоб непрацездатність і потреба у матеріальній допомозі існували на момент розгляду позову. При цьому не має значення, настала непрацездатність до шлюбу чи у період шлюбу. Нарешті, необхідно, щоб той з подружжя, від якого вимагають аліменти, був достатньо матеріально забезпечений, щоб їх сплачувати. Не має значення, чи є той з подружжя, від якого вимагають аліменти, працездатним або непрацездатним. Важливо, щоб він міг надавати матеріальну допомогу.
  Таким чином, для виникнення аліментних зобов'язань між подружжям необхідна наявність: 1) зареєстрованого шлюбу; 2) потреби у матеріальній допомозі та непрацездатності того з подружжя, хто вимагає аліменти; 3) матеріальної можливості у того з подружжя, від якого вимагають аліменти, для їх сплати. Зазначені юридичні факти є елементами юридичного складу, необхідного для виникнення аліментних правовідносин між подружжям.
  Крім того, у шлюбному договорі можуть бути передбачені додаткові умови, за наявності яких один з подружжя буде зобов'язаний сплачувати аліменти другому з них (див. коментар до ст. 99).
  Деякі автори, наприклад, О. Іоффе, вважають, що для аліментних зобов'язань характерне те, що вони встановлюються за виникнення умов, які породжують необхідність