я стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тісно пов'язане питання про поняття і розмежування особистих та спільних боргів дружини і чоловіка, оскільки коментована стаття (ст. 31 КпШС) розрізняє види майна, на яке може бути звернене стягнення, пов'язане з особистими і спільними боргами подружжя.
  Як вже зазначалось, до складу спільного майна подружжя входить спільність активу, тобто права власності на речі та майнові зобов'язальні права, але не спільність пасиву, тобто боргів. Тому треба розрізняти спільні та особисті борги дружини і чоловіка. Для спільних боргів характерне те, що вони виникають з єдиної правової підстави.
  До спільних боргів належать борги за укладеними обома з подружжя угодами, за якими вони прийняли на себе певні зобов'язання; за угодами, укладеними одним із подружжя за на-явності презумпції згоди на це другого з них, якщо кошти, одержані за такими угодами, використано в інтересах сім'ї, зокрема борги дружини і чоловіка, пов'язані з їх спільним май-ном; за зобов'язаннями, що виникли внаслідок спільного заподіяння шкоди іншим особам; за зобов'язаннями подружжя з відшкодування шкоди, заподіяної їх неповнолітніми дітьми; борги, які виникли через безпідставне набуття або збереження обома з подружжя майна за рахунок іншої особи.
  Усі інші борги подружжя є особистими. Це борги, що виникли до шлюбу; борги, які утворилися після його укладення внаслідок прагнення одного з подружжя до задоволення особистих потреб; борги, які обтяжують роздільне майно дружини і чоловіка; борги, тісно пов'язані з особою боржника (заподіяння шкоди одним із подружжя, аліментні зобов'язання).
  З наведеним розумінням спільних боргів подружжя не згодні Т. Ариванюк та О. Дзера, які вважають, що будь-який борг за угодою, укладеною одним із подружжя, якщо кошти, одержані за такою угодою, використані