ремих випадках суд з урахуванням конкретних обставин справи може й без згоди учасника, який виділяється, зобов'язати інших учасників спільної власності виплатити йому грошову компенсацію. Зокрема, це можливо, якщо частка учасника, який виділяється, є незначною й не може бути виділена в натурі, він у будинку не проживав і забезпечений іншою житловою площею. Коли об'єктом права спільної власності є квартира, вона може бути поділена в натурі, якщо на вимогу учасника (учасників) цієї власності сторонам можна виділити ізольовані житлові та інші приміщення з самостійними виходами (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".
  
  Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
  1. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.
  2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
  Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
  Коментована стаття встановлює трирічний термін позовної давності для вимоги про поділ спільного майна розлученого подружжя.
  Загальні положення про застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних правовідносин, закріплені у ст. 20 СК. Відповідно до неї до цих вимог позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. З ст. 138 і ч. З ст. 139 СК. До таких випадків належить і вимога про поділ спільного майна подружжя.
  Однією з характерних особливостей сімейних правовідносин є те, що вони мають тривалий характер. Тому поки шлюб не буде розірвано, не