користування майном, не має права ним розпоряджатися. Тому у разі визначення лише порядку користування спільним майном той з подружжя, у користуванні якого знаходиться частина спільного майна, не може розпоряджати-ся ним.
  Дружина, чоловік мають також право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі. Це пояснюється тим, що заповіт набирає сили з моменту смерті спадкодавця. Визначення розміру належної дружині або чоловіку частки у спільній сумісній власності можливе лише після смерті одного з них.
  
  Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу
  1. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
  2. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
  Розірвання шлюбу не є обов'язковою умовою припинення права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Якщо не здійснено поділ спільної сумісної власності подружжя або якщо не визначено розмір часток у праві цієї власності, що належить кожному з колишнього подружжя, відносини, пов'язані з правом спільної сумісної власності, зберігаються. Однак оскільки їх учасники вже не є подружжям, для регулювання цих відносин застосовуються норми ЦК (статті 368—372).
  Спільно придбане колишніми дружиною і чоловіком майно належатиме їм на праві спільної часткової власності, якщо вони не передбачать, що таке майно має належати їм на праві спільної сумісної власності. Це пояснюється тим, що у разі виникнення права спільної власності на будь-який об'єкт воно вважається правом спільної часткової власності (ч. 4 ст. 355 ЦК). Це право, як зазначається в літературі, є провідним видом