, як вже зазначалося, є право та обов'язок кожного з подружжя узгоджувати свою поведінку щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном з другим із подружжя.
  Згідно зі статтею, що коментується, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Аналогічне положення передбачене ч. 1 ст. 369 ЦК. Однак ні у коментованій статті, ні в ч. 1 ст. 369 ЦК не йдеться про порядок здійснення подружжям правомочностей щодо володіння та користування спільним майном.
  Частина 1 ст. 65 СК передбачає, що дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Аналогічне положення закріплене у ч. 2 ст. 369 ЦК. Уявляється, що дружина і чоловік повинні за взаємною згодою не тільки розпоряджатися об'єктом їх права спільної сумісної власності, а й здійснювати право володіння та користування майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
  
  Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою
  1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
  2. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.
  Вступ у шлюб не впливає на правоздатність подружжя. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла 18 років, з додержанням вимог закону вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту цієї реєстрації (ст. 11 ЦК 1963 р.; ч. 2 ст. 34 ЦК 2003 р.). Дружина і чоловік мають право розпоряджатися як майном,