СК, що передбачають право дружини на материнство і чоловіка на батьківство (див. коментарі до цих статей). У ч. З закріплено по-ложення про забезпечення державою пріоритету сімейного виховання дитини, яке відповідає змісту статей 2 і 9 Конвенції ООН про права дитини 1989 р., ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 р., і дістало відображення у статтях 151— 156, 160 і 163 СК (див. коментарі до цих статей).
  Положення ч. 4 відповідає ст. 20 Конвенції про права дитини і главам 18—20 СК (див. коментарі до цих глав).
  Частина 5 відповідає ч. 2 ст. 32 Конституції. У разі незаконного втручання у сімейне життя особи вона має право на судовий захист (ст. 55 Конституції) і на відшкодування матеріальної та моральної шкоди (ст. 56 Конституції; див. також коментар до ст. 18 СК).
  
  Стаття 6. Дитина
  1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
  2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
  Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
  У ч. 1 коментованої статті йдеться про правовий статус дитини. Однак поняття цього статусу (обсягу правоздатності, дієздатності дитини та сукупності її суб'єктивних прав і обов'язків) не наводиться. На думку С. Братуся, правовий статус особи охоплює конкретні встановлені законом рівні для всіх права та обов'язки. З цією думкою важко погодитися, оскільки у такому разі всі фізичні особи мали б однаковий правовий статус1. У ч. 1 просто зазначається, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
  Частина 2 залежно від віку розрізняє малолітніх (до 14 років) та неповнолітніх (у віці від 14 до 18 років) дітей. Однак їх правове становище не окреслене. Права дітей, які не досягли 14 років, визначені у статтях 148, 149, 160, 177, 243, 247 і 253, а дітей віком від 14 до 18 років — у статтях 152,