нтересах сім'ї, гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності обох з подружжя. У такому разі для виникнення права спільної сумісної власності на зазначене майно не потрібно, щоб воно було внесене до сімейного бюджету.
  У ч. 2 статті, що коментується, ще одна неточність. У ній передбачено, що доходи, одержані одним із подружжя і внесені на його особовий рахунок у банківську (кредитну) установу, є об'єктом права спільної сумісної власності обох з подружжя. Як зазначається в літературі, особа, яка внесла вклад у банківську (кредитну) установу, володіє зобов'язальним, відносним правом на нього, оскільки внесені кошти мають не індивідуально-визначені, а родові ознаки. Право ж власності на кошти, внесені на рахунок, переходить до банківської (кредитної) установи1. Подружжю може належати не тільки право спільної сумісної власності на речі, а й майнові зобов'язальні права: на вклад у банківську (кредитну) установу, на пай, на вклад у господарському товаристві. Тому треба розрізняти поняття "право спільної сумісної власності подружжя" та "спільне майно подружжя". Такий же висновок випливає з другого абзацу п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", в якому передбачено, що спільною сумісною власністю подружжя можуть бути не тільки речі, а й право на вклад у кредитних установах, паєнагромадження в ЖБК, ДБК, гаражно-будівельних кооперативах; страхові суми, страхові відшкодування, виплачені за рахунок спільних коштів подружжя, грошові суми і майно, що належать подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами. Крім того, обом з подружжя можуть належати права, пов'язані з акціями та іншими цінними паперами. У наведеному ж положенні постанови Пленуму Верховного Суду України