клад у кредитну установу, якщо його зроблено до шлюбу, отримано у спадщину чи внесено за рахунок особистих коштів одного з подружжя. До складу роздільного майна подружжя можуть входити і майнові обов'язки дружини, чоловіка, наприклад, обов'язок відшкодування майнової шкоди або сплати особис-того боргу.
  Таким чином, треба розмежовувати поняття "роздільна приватна власність кожного з подружжя" та "роздільне майно кожного з подружжя". До складу зазначеного майна входять не тільки речі, що належать дружині або чоловіку на праві роздільної приватної власності, а й їх майнові права та обов'язки.
  О. Дзера та Т. Ариванюк вважають, що у главі 7 СК, на відміну від ст. 24 КпШС, пропонується визнавати власністю кожного з подружжя лише те майно, що є об'єктом права власності, тоді як згідно зі ст. 24 КпШС під роздільним майном подружжя можна розуміти не тільки об'єкти права власності, а й право вимоги за зобов'язальними правовідносинами1. З цим твердженням навряд чи можна погодитись. У ст. 57 СК немає чіткого розмежування між правом особистої (правильніше — роздільної) приватної власності дружини, чоловіка та їх роздільним майном. Так, п. 2 ч. 1 цієї статті до роздільної приватної власності подружжя відносить майно, набуте дружиною, чоловіком за час шлюбу в порядку спадкування. Однак до складу успадкованого майна можуть входити не тільки речі, що належать особі на праві приватної власності, а й майнові права та обов'язки спадкодавця. До складу майна, набутого кожним з подружжя до шлюбу, можуть також входити не тільки речі, що належать особі на праві приватної власності, а й, як зазначалося, майнові права та обов'язки. Ст. 57 СК чітко не визначає відмінності між роздільною приватною власністю дружини, чоловіка та їх роздільним майном.
  Таким чином, незважаючи на те, що ст. 57 СК має назву "Майно, що є особистою приватною власністю