спільну річ. Сама ж частка у майні не може бути правом особистої приватної власності.
  Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
  1. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).
  Коментована стаття до роздільної приватної власності кожного з подружжя відносить плоди, а також доходи (дивіденди), які власник майна (дружина або чоловік) одержує від об'єктів, що належать йому на праві цієї власності.
  На думку О. Дзери та Т. Ариванкж, це положення суперечить визначальному принципу сімейного права, відповідно до якого майно, нажите (у СК вжите слово "набуте") подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Тобто під нажитим чи набутим треба розуміти будь-яке майно, одержане у період шлюбу одним з подружжя у результаті праці або іншої корисної діяльності1. З наведеною думкою навряд чи можна погодитись. Плоди, доходи (дивіденди), які одержує один з подружжя — власник майна від об'єктів, що належать йому на праві роздільної приватної власності, не можна вважати майном, нажитим (набутим) у період шлюбу (про поняття "нажите майно" див. у коментарі до ст. 60).
  Плоди, доходи (дивіденди) від речі, що є об'єктом права роздільної приватної власності одного з подружжя, не можна вважати доходом, одержаним у результаті праці у період шлюбу. Це результат уречевленої праці одного з подружжя чи інших осіб (наприклад, дарителя, спадкодавця — дохід від подарованого, успадкованого майна), затраченої не у зв'язку з перебу-ванням у шлюбі. Тому плоди, доходи (дивіденди) від речі, що є об'єктом права роздільної приватної власності кожного з подружжя, належать дружині або чоловіку на праві роздільної приватної власності. Такий самий висновок випливає зі змісту ст. 133 ЦК 1963