спільної сумісної власності подружжя, якщо страхові платежі вносилися за рахунок їх спільних коштів.
  Страхова виплата, одержана застрахованою особою внаслідок нещасного випадку, що стався з нею, та (або) її хвороби, є роздільною приватною власністю цієї особи незалежно від того, за рахунок яких коштів були внесені страхові платежі. Ця виплата має суто цільовий характер.
  При вирішенні ж питання про правовий режим страхових сум, одержаних за договором майнового страхування, треба виходити з врахування правового режиму застрахованого майна. Якщо річ належала обом з подружжя на праві спільної сумісної власності, страхове відшкодування, що підлягає виплаті при настанні страхового випадку, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя з моменту його одержання будь-ким з них незалежно від того, на ім'я кого з подружжя оформлено договір страхування.
  Якщо ж об'єктом договору майнового страхування є річ, яка належить одному з подружжя на праві роздільної приватної власності, при настанні страхового випадку страхове відшкодування, як правило, має виплачуватись тому з подружжя, якому належала річ, навіть у тому разі, коли страхові платежі були внесені за рахунок їх спільних коштів. Це пояснюється тим, що відповідно до договору майнового страхування страховик зобов'язаний відшкодувати страхувальнику чи іншій особі, на користь якої укладено договір, заподіяну шкоду (ст. 371 ЦК 1963 р.; ст. 979 ЦК 2003 р.). Шкоди ж при настанні страхового випадку зазнає, як правило, власник речі. Другий з подружжя може претендувати на певну частку страхового відшкодування у тому
  разі, якщо доведе, що в результаті настання страхового випадку він також зазнав шкоди. Ця шкода може бути обумовлена втратою тієї частки страхових платежів, яку він вніс. Аналогічне положення міститься у другому абзаці п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про