ч. 1 ст. 33 Конституції. Це право також передбачене ч. 1 ст. 270 ЦК. Во-но означає, що дружина та чоловік не зобов'язані проживати спільно та їхати одне за одним при зміні місця проживання. Право кожного з подружжя на вибір місця проживання відповідає обов'язку другого з подружжя не перешкоджати йому у цьому. Заперечення другого з подружжя не має правового значення.
  Положення про право кожного з подружжя на вибір місця свого проживання має практичне значення для вирішення низки питань, наприклад, при приватизації житлового приміщення. Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України від 19 червня 1992 р. "Про приватизацію державного житлового фонду" кожен громадянин України має право приватизувати житло, яке він займає, безоплатно у межах номінальної вартості чека або з частковою доплатою один раз. Тому у зв'язку з наявністю права дружини та чоловіка на вибір місця свого проживання не можна зобов'язати їх спільно приватизувати одне житлове приміщення. У разі приватизації житлового приміщення громадянин позбавляється права вдруге зробити це.
  Наведене положення має також практичне значення для вирішення питання про право одного з подружжя на житлову площу, яку займає другий з подружжя. Якщо дружина і чоловік не проживають спільно, то один з подружжя не має права на житлову площу, яку займає другий з подружжя, за винятком випадку, коли житлове приміщення належить подружжю на праві спільної власності.
  Водночас окреме проживання подружжя не характерне для подружніх відносин. Згідно з ч. 2 ст. З СК ознакою сім'ї є спільне проживання та спільний побут. Як правило, дружина і чоловік не проживають спільно лише тимчасово. Навіть тоді, коли кожен з подружжя має окрему квартиру, окремий будинок, вони проживають спільно. Спільне проживання подружжя відповідає інтересам сім'ї, нормальному вихованню дітей, виконанню сім'єю її функцій (див.