порушенням права на охорону (захист) здоров'я, передбаченого статтями 27 і 39 Конституції, і тому може бути, як вже зазначалося, підставою для відшкодування не тільки моральної, а й матеріальної шкоди, якщо вона буде доведена (ст. 440 ЦК 1963 р.; ст. 1166 ЦК 2003 р.).
  Після народження дитини у чоловіка її матері виникає суб'єктивне сімейне право, якому відповідають обов'язки дружини. Так, чоловік у разі проживання з ним дитини має право на утримання від дружини — матері дитини до досягнення дитиною трьох років, а за наявності у неї вад фізичного або
  психічного розвитку — до досягнення дитиною шести років (див. коментар до ст. 86). Тому суб'єктивне право чоловіка на батьківство, як і право дружини на материнство, є не тільки сімейним особистим немайновим правом, а й суб'єктивним майновим правом. Суб'єктивне сімейне право чоловіка на батьківство, як і суб'єктивне право дружини на материнство, будучи відносним суб'єктивним сімейним правом, має абсолютний характер захисту від порушення з боку третіх осіб. Треба зазначити, що суб'єктивне сімейне право чоловіка на батьківство, як і суб'єктивне право дружини на материнство, є водночас і'х правом та обов'язком щодо одне одного та щодо дітей (див. коментарі до статей 14 і 15).
  Відмова дружини від народження дитини або її нездатність до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу. Однак у такому разі відсутня протиправність у поведінці дружини. Тому можливість вимагати розлучення за зазначеними підставами не є санкцією. При цьому настають бажані або небажані для подружжя наслідки. Водночас наявність дітей не є обов'язковою ознакою шлюбу. Тому відсутність дітей не є обов'язковою причиною розлучення (див. коментарі до статей 106, 107 і 112).
  
  Стаття 51.Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності
  1. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до