життя сім'ї (див. коментар до ст. 54).
  Небажання чоловіка мати дитину або його нездатність до її зачаття відповідно до ч. 2 статті, що коментується, може бути причиною розірвання шлюбу. Можливість вимагати розлучення за цими підставами не є санкцією, оскільки при цьому поведінка чоловіка не є протиправною, а санкція — це захід державного примусу, що застосовується за правопорушення.
  
  Стаття 50. Право на батьківство
  1. Чоловік має право на батьківство.
  2. Відмова дружини від народження дитини або нездатність ЇЇ до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.
  3. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди.
  Треба розрізняти право чоловіка на батьківство як елемент його правоздатності та право чоловіка на батьківство як суб'єктивне сімейне право.
  До народження дитини, батьком якої є цей чоловік, у нього є право на батьківство як елемент його сімейної правоздатності, яке входить до складу права на створення сім'ї (ст. 4 СК).
  Після ж народження дитини у чоловіка її матері виникає суб'єктивне право на батьківство. Таке ж право виникає у разі встановлення батьківства, коли батько та мати дитини не перебувають у шлюбі між собою (див. коментарі до статей 125—128).
  Правоздатність фізичної особи, як випливає зі змісту ст. 12 ЦК 1963 р. та ст. 27 ЦК 2003 р., гарантується державою. Тому позбавлення чоловіка (не лише законного) можливості здій-снення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ним різних обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди. Позбавлення чоловіка репродуктивної функції, як і позбавлення жінки цієї функції, є