характер захисту від порушення з боку третіх осіб (див. коментарі до статей 49 і 50).
  Глава 6.
  
  ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ
  
  Стаття 49. Право на материнство
  1. Дружина має право на материнство.
  2. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.
  3. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди.
  4. Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини.
  5. Дружині-матері мають бути створені у сім'ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.
  Положення коментованої статті відповідають змісту ч. З ст. 51 Конституції, яка встановлює, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою, а також ст. З розділу І Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок, що передбачає захист державою материнства та батьківства і пріоритетність інтересів матері та дитини у суспільстві.
  Треба розрізняти право жінки на материнство як елемент правоздатності останньої та як її суб'єктивне право. До зачаття дитини право жінки на материнство є елементом її правоздат-ності, яка гарантується державою (ст. 12 ЦК 1963 р.; ст. 27 ЦК 2003 р.). Тому позбавлення жінки (не лише дружини) можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди. Водночас це є порушенням права кожного на охорону (захист) здоров'я, передбаченого статтями 27 і 49