ті адвоката (п. 1-9 ч. З ст. 33). Слід зазначити, що більшість з наведених факторів, зокрема пов'язаних з самооцінкою адвоката, можуть бути визначені лише суб'єктивно і
  .. *, Див.: Адвокат. - 2001. - № 4-5. - С. 65-68.
  66
  не завжди відповідатимуть дійсності. Разом з тим, наведений перелік надає можливість адвокату обґрунтовувати розмір гонорару.
  3. Правилами допускається визначення за домовленістю між адвокатом і клієнтом (із закріпленням в угоді) доплат до гонорару за позитивний результат у справі (п. 6 ч. 4 ст. 33), можливість зміни гонорару у зв'язку зі збільшенням або зменшенням обсягу правової допомоги (п. 7 ч. 4 ст. 33) тощо. Обґрунтовуючи в угоді суми видатків на витрати, пов'язані з організацією виконання доручення, адвокат повинен пам'ятати, шо збільшення їх орієн-товного обсягу, визначеного в угоді, обов'язково має узгоджуватися з клієнтом щодо погашення ним необумовлених раніше видатків. Як правило, це витрати на оплату роботи фахівців, які дають свої висновки; транспортні витрати; оплата технічних робіт, наприклад друкарських, ксерокопіювання; перекладу, нотаріальних послуг, телефонних розмов.
  4. Право на обернення гонорару у власність адвоката в повному обсязі виникає лише після завершення виконання доручення; в період подання правової допомоги, визначеної угодою, адвокат може частково списувати гонорар за обсяг виконаної роботи, якщо інше не передбачено угодою (ч. 1 ст. 36 Правил).
  5. Складні стосунки виникають між адвокатом і клієнтом при достроковому розірванні угоди про подання правової допомоги з ініціативи клієнта або адвоката (адвокатського об'єднання).
  Слід розрізняти причини розірвання угоди - неналежне вико-нання доручення; відмова від адвоката; заміна адвоката за бажан-ням клієнта або у зв'язку з обставинами, що виключають його участь у справі; усунення від участі у справі тощо. Залежно від причин розірвання угоди за ініціативою