підстави припинення адвокатської діяльності.
  Добровільність входження до адвокатури цілком природньо пов'язується з тим, що чинним законодавством України передбачено й Інші шляхи для отримання права на подання різних видів правової допомоги. Наприклад, на відміну від законодавства, що існувало до прийняття Закону «Про адвокатуру», яке встановлювало обов'язковість членства у колегії адвокатів для набуття права надавати правову допомогу, зараз особа, яка має вищу юри-дичну освіту, може займатися юридичною практикою на підприємницьких засадах і здійснювати її не набуваючи статусу адвоката. Принагідне слід зазначити, що монополія колегій адвокатів на подання правової допомоги була скасована значно раніше - з появою у 90-х роках правових кооперативів, і не пов'язана з Законом «Про адвокатуру», як іноді стверджують.
  7. Коментована стаття передбачає, що адвокати представляють лише законні інтереси громадян України та інших осіб. Втім, у ст. 6 Закону «Про адвокатуру» йдеться про представництво і захист будь-яких інтересів громадян без застосування терміну «законний». Стаття 7 Закону зобов'язує адвоката захищати знов-таки законні інтереси. Докладніше про це див. коментар до ст. 6 (п. 2).
  
  Стаття 2. Адвокат
  Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні Іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
  Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка мас судимість.
  1. Закон «Про адвокатуру» встановлює певне коло осіб, які можуть набути статус адвоката, і пов'язує це з декількома чинниками, прямо зазначеними у коментованій статті: громадянство України, вища юридична