ановити лише суд (в цій частині коментовану статтю слід привести у відповідність з чинним законодавством).
  Європейський Суд з прав людини поширює свою позицію про неухильне забезпечення конфіденційності спілкування адвоката
  60
  зі своїм клієнтом на будь-які способи такого спілкування: листування, телефонні розмови тощо. Це було підтверджено у справі Кемпбелл (СатрЬеІІ) проти Сполученого Королівства, в якій заявник скаржився, що листи до і від його адвоката були розкриті і перечитані персоналом в'язниці. Заявник додав, що він був обмежений у контактах зі своїм адвокатом через те, шо розумів, що «його кореспонденція може бути прочитана [...] і зафіксована персоналом в'язниці».
  Кемпбелл заявив, що велика кількість листів до і від його адвоката стосувалася судових позовів та скарг проти службових осіб в'язниці. На його думку, зміст принципу конфіденційності стосунків між юристом і клієнтом полягає у тому, аби дати особі можливість консультуватися з його повіреним вільно і без ризику, шо така інформація може стати відомою не тільки його процесуальним опонентам, а й особам, під адміністративною владою яких він перебуває.
  Британський уряд (відповідач у справі) у своїх запереченнях до цієї заяви визнав, що кореспонденція ув'язнених може інспектуватися згідно з чинним на той час законодавством, яке було опубліковано і є доступним для всіх в'язнів. Отже пан Кемпбелл та його адвокат були поінформовані про те, шо їхня кореспонденція, у відповідності із передбаченими законодавством процедурами, може перлюструватись.
  Суд постановив, що консультації з юристом мають бути вільними і відбуватися в умовах, які не перешкоджають повному і не-обмежуваному обговоренню будь-яких питань. Суд зазначив також, що стосунки адвоката з клієнтом є, в принципі, «привілейованими», тому піддання кореспонденції захисника і його клієнта інспекції, особливо особами або органами, безпосередньо