ебе адвокат (або адвокатське об'єднання), щодо подання цьому клієнту правової допомоги обумовленого ним виду в його інтересах, на умовах, передбачених угодою.
  3. Питання, пов'язані з прийняттям адвокатом доручення, досить детально регулюються Правилами адвокатської етики. Зокрема, ними встановлюється, що в угоді про подання правової допомоги мають визначатись головні умови, на яких адвокат приймає доручення. Серед умов особливо виділяються обставини, за яких адвокат зобов'язаний відмовитися від прийняття доручення. Наприклад, коли є достатні підстави вважати, що при його виконанні адвокат не зможе забезпечити належну компетентність або ретельність, оперативність тощо (ст. 20). Адвокат повинен об'єктивно інформувати клієнта щодо відсутності фактичних та правових підстав для виконання доручення, про можливий результат виконання доручення, не даючи при цьому будь-яких запевнень чи гарантій, не може приймати доручення, виконання якого пов'язано із застосуванням протиправних засобів або за суперечливості Інтересів його клієнтів, а також у разі інших конфліктів інтересів.
  4. Адвокату забороняється приймати доручення на виконання дій, що виходять за межі його професійних прав та обов'язків, на ведення справи клієнта, направленого до нього суддею, який бра-
  34
  тиме участь у судовому розгляді цієї справи, а також особами, котрі здійснюють дізнання або слідство у цій справі (ст. 54, 60). Важливо підкреслити право клієнта на стягнення шкоди, заподіяної неналежним виконанням адвокатом прийнятого доручення. Заборона позбавляти клієнта такого права або обмежувати це право в угоді на подання правової допомоги міститься в ч. З ст. 17 Правил.
  5. За дорученням громадян і юридичних осіб адвокат може представляти їхні інтереси перед тими, до компетенції яких входить вирішення питань, що виникають під час здійснення представництва. Відповідно до п. 4 ст. 112 ЦПК представником