ців з питань, що потребують спеціальних знань;
  застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;
  доповідати клопотання І скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
  бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;
  виконувати інші дії, передбачені законодавством.
  * Див.: Адвокат. - 2000. - № 4-5. - С. 39-42. 2 3-І2: 33
  1. У Законі «Про адвокатуру» та інших нормативних актах, якими регулюються питання, пов'язані з функціонуванням цього правового інституту, вживається термін «професійна діяльність адвоката», який за змістом відповідає терміну «адвокатська діяль-ність», на здійснення якої видається відповідне свідоцтво. Професійне об'єднання, яким за законом є адвокатура (ст. 1), створене саме для виконання професійної діяльності суб'єктами цього об'єднання, тобто адвокатами. Про професійну діяльність адвоката йдеться у Присязі адвоката України, у Правилах адвокатської етики. Види цієї діяльності визначено у ст. 5 Закону «Про адвокатуру», однак наведений у ній перелік не є вичерпним.
  2. Для здійснення професійної діяльності закон надає адвокату певні права, зокрема, представляти і захищати права та інтереси фізичних і юридичних осіб за їх дорученням. Слід звернути увагу на те, що, на відміну від ст. 6, у ст. 1 та 7 Закону «Про адвокатуру» та в Правилах адвокатської етики йдеться про законні інтереси громадян та юридичних осіб. Застосування цього терміна має важливе значення, оскільки не завжди при прийнятті доручення можна визначити законність інтересу громадянина чи юридичної особи. У роз'ясненні терміна «угода про подання правової допомоги», що наводиться в Правилах адвокатської етики (ст. 4), йдеться про доручення клієнта (або його представника), яке бере