хідності дотримання прав і свобод людини. Отже, адвокатська діяльність є одним із найважливіших ме-л ханізмів сприяння виконанню цих норм.
  В Основних положеннях про роль адвокатів, прийнятих VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року, стверджується, що належне забезпечення прав людини і основних свобод вимагає, щоб усі люди мали адекватну можливість користування юридичною допомогою, здійснюваною професійними юристами. У цьому документі наголошується також на ролі професійних асоціацій адвокатів у захисті своїх членів від пересліду-, вань, необгрунтованих обмежень і посягань, наголошується на обов'язку уряду країни забезпечити адвокатам можливість здій-
  23
  снювати професійні обов'язки без залякування, перешкод, завдання турботи і недоречного втручання.
  Про забезпечення незалежності при поданні правової допомоги йдеться й у рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 25 жовтня 2000 р. про свободу здійснення професійних адвокатських обов'язків.
  Закон «Про адвокатуру» встановлює певні гарантії принципу незалежності в адвокатській діяльності. Зокрема, ст. 10 Закону містить заборону будь-якого втручання в адвокатську діяльність, ст. 9 - заборону розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці. У новому Кримінальному кодексі України передбачено відповідальність за будь-яке втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст. 397).
  В Указі Президента України від ЗО вересня 1999 р. «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» наголошується на необхідності усунення втручань в адвокатську діяльність.
  Правила адвокатської етики розглядають як необхідну умову належного здійснення адвокатської діяльності незалежність адвоката у виконанні своїх професійних прав, обов'язків. Це, як зазначено у ст. 5 Правил, «передбачає його свободу від будь-якого зов-нішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність,